Ежов (справа), Сталин, Молотов и Ворошилов на выборах 1937 года. Фото: Павел Трошкин.
Сталінські списки — це перелік осіб, засуджених за його особистою санкцією та санкцією його найближчих соратників з Політбюро ЦК ВКП(б) до різного виду покарань. У переважній більшості — до страти. “Списковий порядок засудження” — спрощена процедура судочинства, яка була введена Постановою ЦИК та СНК СРСР від 1 грудня 1934 року.
4 жовтня рішенням Політбюро було розглянуто записку Єжова та прокурора СРСР Вишинського про засудження 585 осіб. На оригіналі рішення стояли підписи: “За. Каганович, Молотов, Постишев, Андреєв, Ворошилов, Єжов”. З першого списку зберіглося лише два фрагменти, які були додані до списків 1937 року і включені в опис як “єдиний недатирований список”. З лютого 1937 року складання та затвердження списків осіб до засудження стало регулярним.
Одобрення фамільних списків з вказаним видом покарання проводив сам Сталін та інші члени Політбюро, залишаючи свої резолюції “за” та підписи на спискових аркушах. Перший повністю збережений список був затверджений 27 лютого 1937 року — у день відкриття відомого Пленуму ЦК ВКП(б).
Утворення та подання списків Ежов оформляли члени Політбюро, реалізовували страти (вироками Військової колегії Верховного суду) Ульріх. Ця (секретна) процедура бездоганно функціонувала до вересня 1938 року. Оформлення списків було однаковим. На обкладинці ставився заголовок “Список осіб, підлягаючих суду Військової Колегії Верховного Суду СРСР” (рідше — “Список”), на другій сторінці — відомості про кількість осіб та розподіл за регіонами.
Перші два списки 1937 року (27 лютого та 19 березня) — не підписані жодним із керівників НКВД. Надалі кожний список перед візуванням у Політбюро засвідчували вищі посадовці наркомата: з березня по липень 1937 року — начальник четвертого (секретно-політичного) відділу ГУГБ НКВД, з серпня 1937 року — начальник обліково-реєстраційного відділу (восьмий відділ ГУГБ, з червня 1938 року — Перший спеціальний відділ НКВД).
Усі документи надходили до Сталіна із супровідними (короткими, я б сказав—лапідарними) записками від Єжова. Внутрішня процедура розгляду та затвердження списків членами Політбюро була неформальною та секретною. Ухвалення списків не фіксувалося в протоколах засідань, а самі списки не потрапляли в архівну справу — їх повертали в НКВД.
У розгляді списків брали участь не всі Політбюро, а лише деякі за його членів. Найактивніше брали участь у підписанні списків сам Сталін та Молотов, при цьому лідирував останній — його підпис ставився на 372 списках. Прототип всіх підписів. Шифрування від в. о. секретаря Іркутського обкому Філіппова та начальника НКВД Іркутської обл. Малишева з проханням про збільшення ліміту по першій категорії (розстріл) з резолюціями членів Політбюро. Джерело: архів.
Ухвалення “за” та підпис Сталіна збереглися на 357 списках, Каганович підписав 188, Ворошилов — 185, Жданов — 176, Мікоян — вісім, а (сам в подальшому розстріляний) Косіор — п’ять списків. На восьми списках є резолюція Єжова (як секретаря ЦК).
Сталін першим залишав свою підпис, наступними підписувалися інші. Серед резолюцій “за” та підписів є дві повноцінні сталінські фрази: “За те, щоб вироки та покарання стосовно залізничників були опубліковані в місцевій пресі” та “За страт (так! — П. Г.) всіх 138 осіб. Сталин”.
3 лютого 1954 року міністр внутрішніх справ СРСР Круглов направив Хрущову записку: “Повідомляю Вам, що в архівах МВС СРСР виявлено 383 списка “осіб, підлягаючих суду Військової Колегії Верховного Суду СРСР”. Ці списки були складені в 1937 та 1938 роках НКВД СРСР і тоді ж представлені в ЦК ВКП (б) на розгляд. На всіх списках є власноручні резолюції І. В. Сталіна та інших членів Політбюро. Представляю при цьому оригінали всіх вказаних списків. Для необхідної довідкової роботи в МВС є другі примірники (копії) списків. Додаток: у 11 томах”.
Першим у цих списках йшов тридцятирічний старший майстер Уралмашзаводу (Свердловськ) Євген Павлович Абазапулло. Прізвище, ім’я та по батькові — це все, що про нього відомо: іншої інформації в “списках” немає.
Пізніше з бази “Мемориала” встановлені рік народження, місце роботи та той факт, що Абазапулло був арештований 2 вересня 1936 року, засуджений (тобто підписаний Ульріхом) 21 березня 1937 року, стратений у той же день. Всього в цьому “списку за 1-ю категорією” пройшло 111 осіб, ще 73 — за 2-ю (десять років лагерів). Список, обкладинку якого ми сьогодні відтворюємо, був складений в липні 1938 року.
“`Переклад завершено“`
